28 Окт
2015

Президент подписал закон об отмене военн...

Военный сбор с валютообменных операций физлиц взимался с середины марта ...
22 Окт
2015

Яценюк заявив про "технічну" готовність ...

Отримання права на безвізові поїздки в ЄС дуже важливо для українців, і виконана ...
22 Окт
2015

Какие налоги хотят снизить в Украине: ин...

В проекте налоговой реформы предусмотрено падение ставок основных налогов и ...
22 Окт
2015

Что нужно сделать для финансовой стабиль...

Новая парадигма экономического роста: что реально нужно сделать для финансовой ...

Світовий досвід оподаткування: Ізраїль

Податковий кодекс України,

27.12.10

Податкова система Ізраїлю подібна до податкової системи Великобританії.

Основними законодавчими документами щодо оподаткування є закони "Про державне господарство" та "Про податок на майно", а також указ "Про прибутковий податок", затверджені парламентом (кнесетом) держави.

Контроль за нарахуванням та сплатою податків здійснюється міністерством фінансів, у складі якого є управління державними доходами. У свою чергу, до його складу входять два великих підрозділи, які і здійснюють стягнення податків: управління прибутковими податками та нерухомого майна ( прямі податки ) і управління мита та податку на додану вартість, тобто управління непрямих податків .

При міністерстві фінансів також діє великий розрахунковий центр з обробки даних щодо податків. Управління державними доходами встановлює та визначає систему роботи, розробляє інструкції та вказівки щодо розрахунків для будь-яких підприємств, які знаходяться на території держави.

До складу Державного податкового управління входять такі відділи:

- загального оподаткування,

- оподаткування нерухомості,

- професійне відділення,

- юридична служба,

- відділ внутрішнього контролю,

- слідчий підрозділ,

- інкасаційна служба,

- служба інформації,

- відділення з бухгалтерського обліку та збору інформації,

- адміністративна та організаційна служби,

- бухгалтерія.

На території Ізраїлю діють 28 підрозділів з прибуткових податків та 10 підрозділів з податків на нерухомість. Усі податки та обов'язкові платежі, які сплачують в Ізраїлі, можна об'єднати в чотири групи.

1. Прямі податки . Це, здебільшого, податки на нерухомість. До них належать податок на прибуток, на прибуток від продажу майна, податок з власників земельних ділянок, які не обробляються, податок з купівлі земельних ділянок.

2. Непрямі податки . До цієї групи зараховуються податок на додану вартість, мито на імпорт, податок з купівлі.

3. Фонд національного страхування . Він формується з відрахувань роботодавця із заробітної плати найманих працівників та частини доходу приватних підприємців.

4. Муніципальні податки — плата за воду, за збирання сміття та інші комунальні послуги.

Крім того, в Ізраїлі існують збори та різні види платежів, наприклад, за користування радіо та телебаченням тощо.

Серед непрямих податків найбільше значення має ПДВ . Він почав діяти в Ізраїлі з 1976 року. Стягненням цього податку займаються близько 700 працівників податкових органів. На одного працівника податкової служби припадає майже 1000 платників податків (здебільшого комерційні підприємства). Для контролю за сплатою ПДВ всі платники поділяються на великі, середні та малі відповідно до обсягів діяльності. Така диференціація дає можливість зосередити основну увагу на тих платниках, які сплачують великі суми, тобто застосовується принцип Парето — 20 % визначених зусиль дають 80 % результатів. Це уможливлює здійснення ефективного контролю за платниками податків при мінімальних витратах.

У чинному законі щодо цього податку були закладені основні принципи, які діють в інших країнах ЄС. Для всіх платників в Ізраїлі (комерційних підприємств, фінансових інститутів, приватних підприємців) за цим податком діє єдина ставка — 17 %. Тільки на операції некомерційних організацій ставка встановлена у розмірі 8,5 %.

Особливістю ПДВ є стабільність його ставки. Так, останній раз вона змінювалась у 1993 році. Наявність єдиної ставки незалежно від виду товару, який реалізується (надання послуг, виконання робіт), дає можливість спростити розрахунок цього податку та запобігти зловживанню при його сплаті, а крім того, суттєво зменшуються витрати на контроль та обробку інформації.

Платниками ПДВ є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю. Податок обчислюється таким чином. Спочатку розраховується загальна сума ПДВ за реалізований товар (надані послуги, виконані роботи). Потім з цієї суми вираховується сума податку, сплачена постачальниками або підрядниками при одержанні сировини та матеріалів для власного виробництва. Але для деяких платників (фінансових інститутів та некомерційних організацій) база визначається як сума фонду оплати праці та прибуток підприємства. Частка цих організацій у загальній сумі сплати ПДВ становить 17-20% щорічно.

Обов'язковою умовою є реєстрація платників ПДВ в офісі, причому вона повинна бути проведена до початку комерційної діяльності. Для реєстрації підприємець надає посвідчення особи, угоду про місце здійснення бізнесу або оренду його зі сплатою гербового збору (іноді з нього можуть затребувати ще деякі документи).

Якщо створюється товариство, то при реєстрації повинні бути присутні усі компаньйони з посвідченнями особи та угода, яку підписують усі компаньйони і за якою відповідальним платником податку є одна особа.

Якщо реєструється товариство з обмеженою відповідальністю, то додатково надається довідка про реєстрацію, статут, меморандум компанії, який затверджується реєстратором товариства, угода про оренду місця здійснення господарської діяльності зі сплатою гербового збору. Крім того, необхідно заповнити бланк 821 для здійснення класифікації компанії.

Усі компанії класифікуються за такими ознаками:

• комерційні та некомерційні;

• за видами діяльності, яка планується та визначається у статуті;

• мета діяльності. За цією ознакою основним є розподіл прибутку, який планує одержати компанія від своєї діяльності, а також наслідки банкрутства;

• напрямки надання послуг, тобто визначення, яка це компанія — головна чи філія;

• джерела одержання субсидій (це також є ознакою розподілу на комерційні та некомерційні компанії);

• термін обороту засобів. Якщо термін обороту засобів понад 12 років, то така компанія визначається як некомерційна;

• конкурентні умови. Якщо діють кілька компаній, що надають аналогічні послуги або товари, які виробляються, то ставка податку не може бути умовою конкурентоспроможності. Загалом на реєстрацію компанії витрачається близько 10 хвилин .

Після реєстрації платник податку одержує спочатку тимчасову, а потім постійну довідку про реєстрацію. Розмір авансової сплати визначається на основі розміру податку за попередній рік. Якщо підприємство новостворене — то виходячи з розміру середньомісячного прибутку в аналогічній сфері діяльності. Іноді таке підприємство у перший період звільняється від сплати податку, але ця пільга може надаватися тільки після подання заяви із зазначенням причини такого звільнення.

Новостворене підприємство обов'язково реєструється в податковому управлінні за місцезнаходженням. Сплата податку проводиться до 15 числа кожного місяця через комерційні або поштові банки (причому останній надає цю послугу безкоштовно). У кінці фінансового року підприємство складає фінансовий звіт, який обов'язково повинен пройти аудиторську перевірку. За недотримання терміну здачі фінансового звіту з підприємства стягується штраф або накладається пеня.

Якщо податок на прибуток сплачується з продажу основних фондів, майна, то враховується темп інфляції, тобто визначається так званий інфляційний прибуток.

Прибутковий податок на доходи фізичних осіб має прогресивну шкалу і розраховується за ставками 10, 20, 30, 45, 50 %. Але при розрахунку цього податку з доходу до оподаткування проводять такі відрахування:

• до пенсійної каси;

• на соціальне страхування;

• для громадян Ізраїлю;

• на непрацюючу дружину або чоловіка;

• на новоприбулих репатріантів;

• на кожну дитину (з доходу жінки).

Зазначений податок стягується способом у джерела і до 15 числа кожного місяця сплачується в державну казну. Приватні підприємці сплачують його самостійно. Ставка податку на дивіденди для фізичних осіб становить 25 %.

В Ізраїлі при народжені кожному громадянину держави надається посвідчення, номер якого співпадає з його ідентифікаційним кодом.

Після завершення фінансового року фізичні та юридичні особи, а також приватні підприємці подають декларацію про доходи в податковий орган.

Кожний рік податкове управління розробляє інструкції про подання декларації, терміни та порядок подання, перелік документів, які при цьому необхідно додати, порядок заповнення декларацій та відповідальність за порушення термінів та порядку надання її.

Існує два терміни подання декларації: до 30 квітня — для тих, хто діє за спрощеною системою бухгалтерського обліку, та до 31 травня — для тих, хто веде повну бухгалтерію.

Крім декларації про доходи, яка подається щорічно, кожний приватний підприємець раз на п'ять років подає декларацію про майно. У ній фіксується вартість майна в перший та останній роки періоду і таким чином визначається приріст майна. Якщо вартість майна збільшились, то особа повинна надати пояснення щодо цього збільшення та вказати джерела. Потім визначається чистий дохід. Тобто з власного доходу за п'ять років відраховуються всі витрати, і якщо одержаний чистий дохід перевищує вартість приросту майна, то це означає, що платник податку приховував доходи.

Одним із важливих податкових платежів в Ізраїлі є національне страхування. Всі громадяни, старші 18 років, повинні бути застраховані й сплачувати внески у фонд національного страхування у розмірі 5,35 % свого заробітку. Крім того, роботодавець відраховує у фонд 7,35 % з фонду оплати праці. Приватний підприємець сплачує цей податок самостійно. Для здійснення ефективного контролю кожне підприємство і приватна особа повинні зареєструватися в службі соціального страхування.

Сплата внесків проводиться до 25 числа кожного місяця.

Мінімальний акцизний збір

Багато країн, у яких акцизний збір сплачується за системою "ad valorem", прийняли мінімальний акцизний збір, що дозволяє їм захистити дохід і реалізувати завдання організацій охорони здоров’я. Мінімальний акцизний збір передбачає гарантовану сплату мінімальної ставки за кожну пачку сигарет, незалежно від її роздрібної ціни. Цей збір також обмежує переваги для брендів із низькою ціною, які надає акцизний збір за системою "ad valorem". Це дозволяє запобігти поширенню дешевих сигарет, яке не сприяє реалізації цілей організацій охорони здоров'я.

У січні 2010 року 24 із 27 країн-членів Європейського Союзу впровадили мінімальний акцизний збір, включно з Німеччиною, Грецією, Італією, Нідерландами, Польщею, Іспанією та Швецією. Інші країни, які також почали застосовувати мінімальний акцизний збір, – це Аргентина, Ізраїль , Росія, Швейцарія, Туреччина й Україна.

Впровадження різних структур оподаткування може призвести до значної розбіжності в цінах у межах кожної країни та між різними країнами зокрема. Наприклад, реалізована в певній країні специфічна система оподаткування передбачає сплату однакової суми податку для всіх сигарет. З іншого боку, система "ad valorem" дозволяє сплачувати менший акцизний збір за дешеві сигарети (порівняно з податком на сигарети класу "преміум", що мають вищу якість і ціну). Внаслідок цього формується велика різниця між цінами на продукцію.

Інші тютюнові вироби (сигари, сигарили, дрібнонарізаний тютюн для самокруток, тютюн для люльок, снус, жувальний тютюн тощо) також обкладаються акцизним збором у більшості країн (але не в усіх). Однак сума податку на ці товари є значно меншою порівняно із сигаретами. У поданій нижче діаграмі порівнюються рівні оподаткування сигарет і дрібнонарізаного тютюну (для самокруток), що діють у деяких країнах ЄС.

Україна та Ізраїль підписали угоду про безвізовий режим

21 липня 2010 року Україна та Ізраїль підписали угоду про безвізовий режим. Відповідно до підписаної угоди громадяни України та Ізраїлю, які користуються дійсними паспортами громадянина або службовими паспортами, що дають право перетинати кордону, можуть в'їжджати на територію іншої держави, проїжджати через неї або перебувати на ній без отримання візи протягом дев'яноста днів за термін, що становить сто вісімдесят днів.

Безвізовий в’їзд в Ізраїль відкриває нові можливості для придбання нерухомості на Землі обітованої. Адже разом зі скасуванням візового режиму експерти очікують спрощення процедури оформлення іпотечних кредитів для наших громадян ізраїльськими банками. Правда, яких-небудь змін в умовах кредитування, на їхню думку, швидше за все, не відбудеться. Це, безумовно, вплине на інтерес потенційних інвесторів до ізраїльської нерухомості, але не варто розраховувати на спеціальні умови для іноземців. Банки Ізраїлю досить консервативні, з огляду на, що умови кредитування досить пільгові й на даному етапі 3-4% річних у шекелях. Курс шекеля до долара незмінно стабільний уже 10 років і коливається в рамках 3,5-4,5. Зараз курс такої ж, як і в 2000 році. Крім цього, додатковим стимулом до покупки нерухомості може стати зниження податку з купівлі . З 1 серпня 2007 року він уже зменшений і, можливо, після скасування візового режиму буде зменшуватися для підтримки закордонних інвестицій в ізраїльську нерухомість. Зараз розмір податку з купівлі буде залежати від вартості об'єкта, що здобуває. Так, якщо обране житло не дорожче $170 000, то податок складе $1200. Якщо вартість об'єкта перевищує цю суму, то податок знизиться до 5% вартості.

Нерухомість в Ізраїлі обійдеться не дорожче квартири . У столиці вартість одного квадратного метра житла коливається в районі $ 2000-5000. Однак не варто очікувати, що це житло буде поблизу моря. Близькість до моря збільшує вартість у кілька разів. Наприклад, квартиру в Ейлаті біля моря можна придбати по $5000 за квадратний метр. Якщо від'їхати 2-3 км від моря, вартість квадратного метра вже впаде до $2000. Елітні будинки обійдуться дорожче, квартири в споруджуваних елітних будинках розпродаються задовго до закінчення будівництва . Ріст цін на недорогі квартири становить 10% на рік, а на елітне житло може доходити й до 100%.

Прес-служба ДПА України

за матеріалами Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби

Головна сторінка / Податковий кодекс України / Міжнародний досвід /

Світовий досвід оподаткування: Ізраїль

Еще нет комментариев.

Оставить комментарий

*

code